10 МОТИВУВАЛЬНИХ ЗВИЧОК ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ СТРЕСУ В УЧНІВ
За стресовими станами, страхом, тривогою і агресією дітей стоїть, як правило, конфлікт у міжособистісних стосунках, конфлікт між культурою страху і культурою сорому. Запобігти збудливості, тривоги, страхів дітей значно легше, ніж потім їх знімати. Збереження позитивного стану дитини забезпечать такі рекомендації:
1. Безпосередньо спостерігати за поведінкою учня та його взаєминами з однокласниками, реакцією в природних умовах або в умовах психолого – педагогічного експерименту, аналіз педагогічних установок;
2. Уважно вивчати особливості сімейного та позашкільного оточення школяра, умов його виховання (повнота сім'ї, культурний та освітній рівень її членів, кількість дітей, ставлення членів сім'ї одне до одного, наявність фактів зловживання членами сім'ї алкоголем чи наркотиками, використання батьками брутальних засобів виховання, реакція їх на агресивні дії дитини та ін);
3. Створювати атмосферу спокою, доброзичливості, стабільності, рівноваги;
4. Позитивно висловлюватися, надавати емоційну підтримку, спрямовану на формування у дитини впевненості віри у себе;
5. Піклуватися про наповнюваність класів, створення "куточків затишку", центрів діяльності, у яких дитина матиме змогу спілкуватися з однолітками у невеличкій підгрупі;
6. Педагогам та батькам узгоджувати виховні дії між собою;
7. Відсутність авторитаризму й пригнічення особистості дитини, відмовитись від заборони самостійних дій та рішень, надавати їй права вибору;
8. Розумно організовувати режим життя, привчати до певного розпорядку з урахуванням індивідуальних та вікових особливостей;
9. Забезпечувати фізичне, розумове й емоційне навантаження відповідно до можливостей кожної дитини, запобігати перевтомі;
10. Особливу увагу приділяти дитині у час кардинальних змін у житті - переведення до іншого класу, прийшов новий вчитель, або відбулися зміни у складі родини тощо;
11. Прагнути уберегти дитину від стресогенних чинників, відмовитися від залякування, від створення ситуацій, які її турбують;
12. Розумно, виважено реагувати на прояви агресії, негативізму, впертості у дитини;
13. Надавати дитині змогу вільно обирати для себе вид діяльності, задоволення її природної потреби у спілкуванні;
14. Розвивати у дитини здібності адекватного сприйняття себе та інших;
15. Зауваження робити лише в м'якій, доброзичливій формі. Бажано, щоб критика супроводжувалася конкретною порадою та впевненістю учнів щодо виправлення своїх недоліків або помилок;
16. Вчителю необхідно пам'ятати, що дуже часто серед агресивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам'ять; вони або занадто повільні, або, навпаки, дуже імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних ситуацій з батьками, вчителями, однокласниками, втрати інтересу до навчання і до школи в цілому. Тому, для підтримки постійної уваги, необхідної працездатності під час уроку - заняття їм бажано добирати різноманітні вправи та змінювати форму роботи;
17. Знаходити шляхи для зниження суб'єктивної значущості ситуації і завдань школярів, переносити акцент на усвідомлення ними стрес-факторів під час діяльності і формування почуття впевненості в успіху при взаємодії з високотривожними дітьми.
18. Дітям з низьким рівнем агресивності давати завдання, що передбачають виявлення ініціативи та самостійності. Також їм дуже потрібні заохочення та доброзичлива увага, щоб зміцнювалась впевненість у своїх силах.
19. Могутнім засобом корекції емоційного стану є спілкування з природою, що заспокоюють, урівноважують душевний стан дитини. Добре, якщо ця діяльність супроводжується слуханням музики, співом;
20. Позитивні результати дає проведення аутотренінгу. За допомогою слова можна цілеспрямовано впливати на психіку дитини, викликати бадьорий, життєрадісний настрій, знижувати агресивність, знімати збудження, тривожність, посилювати функції внутрішніх органів, мобілізувати резерви організму, допомагати долати страх, нерішучість, зневіру у себе.