Одним з найважливіших факторі, що допомагає дитині впоратися із стресом під час війни, є домашнє середовище. Варто зазначити, що всі діти, які особисто відчули військову агресію, мають психологічні проблеми. Найчастіше зустрічаються наступні:
- нервозність;
- тремор;
- нічні кошмари, безсоння, часті прокидання вночі;
- страхи, хвилювання, тривожність;
- страх смерті інших членів сім’ї;
- швидка і часта зміна настрою;
- ознаки горювання;
- напади гніву, агресії, дратівливість, імпульсивність;
- знижена концентрація уваги;
- депресія, апатія, плаксивість;
- істерики, вередування;
- відсутність бажання грати та спілкуватися з іншими дітьми.
Батьки мають знати, що такі прояви поведінки дитини є нормою в умовах війни. Проте важливо, щоб психологічний стан малечі відновлювався, а не погіршувався. Для цього батьки можуть особисто надати дитині необхідну психологічну підтримку. Ось як це можна зробити:
Обговорювання та заспокоювання. Деякі батьки не розмовляють з дитиною про війну, вважаючи, що так захищають її від стресу. Це помилка! Діти розуміють, що навколо багато небезпеки, про це вони чують з новин, розмов дорослих, явних хвилювань батьків. Якщо батьки не говорять з дитиною про військову агресію, вона відчуває себе самотньою та стає більш вразливою до стресу. Тому говоріть про переживання малечі, її страхи та турботи.
Щоденні справи та гра. Щоб розвивати дитяче почуття безпеки, необхідно виконувати буденні справи, відновити нормальний розпорядок дня: готуйте обіди разом, наводьте лад в будинку, поливайте кімнатні рослини тощо. Також не забувайте, що гра має велике значення для дітей. Під час гри дитина відволікається, проявляє позитивні емоції, моделює життєві події тощо.
Доторки та фізичний комфорт. Ваша дитина має відчути вас фізично. Ваші доторки, обійми, погладжування створюють атмосферу захищеності, підтримки та єдності, що стає головним ресурсом для дитини в подолання стресів.
Батьки, як янголи-охоронці, захищають свої дітей від небезпеки військової агресії не тільки фізично, але й психологічно. Бажаємо сил всім батькам вистояти на варті щасливого життя всіх дітей України!
Бережіть себе та близьких. Частіше обіймайте рідних та підтримуйте один одного. Все буде добре!
Як допомогти дитині впоратися з стресом?
Говорити правду в доступний та прийнятний для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).
- Слова, які важливо чути дитині:
- Зараз ми в безпеці.
- Я вірю в твою та нашу щасливу й добру долю.
- Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
- Поганих людей набагато менше, ніж хороших.
- Заборонені фрази:
- «Помовч» ("відійди"/"заспокойся"/"відчепись«),
- «Не бачиш, що робиться!»,
- «Це не дитячі розмови!»
Зберігати звичний режим — важливо не змінювати ритм життя, не відмовлятися від щоденних ритуалів (читання книг чи колискової на ніч).
Наповнювати життя дитини цікавими та ресурсними справами — спорт, гуртки, спілкування з друзями, спільне проведення часу.
- Як зазначає В. Горбунова, це допоможе створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, а також значно підсилити стресостійкість дитячого організму через викиди гормонів (окситоцину, дофаміну, серотоніну), синтез яких збільшується від переживань радості та контакту.
Світлана Ройз наводить такі важливі дії для зняття емоційної напруги й повернення ресурсу:
Грати. У дітей є чудова рятівна стратегія від страху — гра: в ній не страшно. Для дитини вона є способом впоратися з тривогою та стресом.
- Деякі діти можуть в зв’язку з ситуацією в країні почати грати у війну. Не потрібно забороняти дитині програвати ці ситуації. За переконаннями психологів, подібні заборони рано чи пізно можуть призвести до надмірної агресії й підвищеної цікавості до цієї теми
Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки й створюємо образ захищеності.
Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно — побігати, пострибати, покричати.
Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) — свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.
Застосовувати техніки арт-терапії:
- Малювати й розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, усе тіло — це допомагає повертати відчуття кордонів.
- Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль, — пластилін, глина, хлібний м’якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.
- Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки й із них робити колаж). Малювати олійною пастеллю на темному папері.
- Майструвати будинки, робити істот з будиночками на спинках (наприклад, равликів), грати зі сірниковими коробками. Це допоможе дитині відновити почуття безпеки й відчуття внутрішніх кордонів.
- Фантазувати — створювати (малювати, моделювати) уявний чарівний безпечний світ.
- Якщо зараз немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф — скриню, папку. Намалювати, покласти в «надійне місце», міцно-міцно закрити. Це дасть тимчасовий перепочинок від страху.
Грати з водою — майже всі водні ігри діють на дитину заспокійливо й знімають емоційну напругу:
- уявляти воду, водний простір; спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються;
- малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним — починати краще з сильних хвиль, які поступово заспокоюються);
- тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск;
- барабанити по воді долонями, знижуючи інтенсивність.
Експерти радять батькам виділяти хоча б 10 хвилин, щоб побути з дитиною разом у стані спокою й просто спілкуватися про те, що для неї важливо.
Психотерапевт Рената Гладовська підкреслює: «Страхи та тривоги дітей активізуються перед сном. Тому обов’язково знайдіть час для дитини увечері».
Тож, як ми бачимо, батькам під час нестабільних соціально-політичних ситуацій дуже важливо створити всі умови, щоб дитина почувалася в безпеці й знала, що батьки, незважаючи ні на що, турбуватимуться про неї й будуть поруч.
Найцінніше, чим ми можемо допомогти дітям пережити нинішню ситуацію в Україні, — це залишатися максимально спокійними та розсудливими.
Ситуація в країні рано чи пізно стабілізується, тож нам потрібно подбати про психологічну безпеку своїх малюків для майбутнього, для життя.
У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Що впевненіше поводяться батьки, то захищеніше почуваються діти. Адже малеча виробляє власну модель поведінки, спостерігаючи за значущими дорослими. Будь ласка, пам’ятайте: важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто старанно дбати про себе. Саме ви — головне джерело допомоги та підтримки для дитини.
Добірка корисних ігор для дітей:
грайте в бомбосховищі, метро і вдома
Повернення до себе:
- Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
- «Привіт, пальчику, як ти живеш?»
Заземлення, почуття опори:
- Вирощуємо «великі ноги».
- Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
- Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
- Тремося носами, плечима, ліктями.
- Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.
Повертаємо відчуття контролю:
- Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
- Пограти з конструктором.
- Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
- Ліпимо маску і кривляємося.
- Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.
Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.
Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.
Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.
Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.
Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.
Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.
Казка про країну Мрія
Одного дня, коли коли в країні Мрія панував мир, і сонечко своїми теплими променями пестили щічки дітей, і бджоли як завжди старанно працювали, а птахи підспівували дитячому сміху - сталося несподіване лихо. Сіра хмара зненацька почала затьмарювати сонце. Діти перестали сміятися. Птахи з бджолами розлетілись хто куди. За одну мить все перетворилося в міру та мляву невагомість.
Ти все це бачив на власні очі. І спостерігаючи за тим, як сіра хмара закриває все навкруги, не помітив, як залишився один у цій країні. Що робити далі? Як вижити? Як перемогти?
Щоб відповісти на ці питання, потрібно взяти кольорові олівці/фломастери або фарби та аркуш паперу. Обов'язково увімкнути свою фантазію і по можливості коментувати свої дії (продовжувати розповідати історію, відповідаючи на запитання)
Пропоную тобі посередині аркуша намалювати міст, через який ти можеш перейти в безпечне місце. Важливо пам'ятати, що до безпечного місця ти можеш потрапити тільки через міст.
Намалювавши, ти робиш впевнені кроки вперед. Через деякий час ти зустрічаєш... (намалюй того, кого ти бачиш)
- Що відбулося потім?
- Яка була ваша зустріч - привітна, чи ні?
- Що стало приводом для того, щоб рухатися вперед?
Попрощавшись - крокуєш далі. Ти вже пройшов пів шляху, ти втомився, тому вирішив перепочити. Присівши - дивився вниз (намалюй те, що бачиш)
- Якщо міст буде пошкоджено, ти впадеш вниз? Якщо так, то яким чином ти повернешся назад на міст? Яким буде твій шлях знову? (пам'ятай, що перейти в безпечне місце ти можеш тільки через міст)
- Якщо міст не може бути пошкодженим, то з чого ти його побудував?
Ти впорався! Ти впевнено крокуєш далі. І раптом, за декілька кроків до іншого берега ти помітив, що щось не так. Щось посеред мосту ворушиться. Що це може бути? Ти підходиш ближче і бачиш...(намалюй те, що ти бачиш). Якщо це з живої природи (або людина), то:
- Він люб'язний чи ні?
- Якщо ти з ним спілкуєшся, то про що?
- Що він тобі розповів?
- Як він потрапив на твій міст?
- Чому він іде на іншу сторону (до країни Мрія)?
- Ти поділився з ним своєю історією?
- Ти переконаєш його повернутися назад, в безпечне місце, чи він піде далі?
Нарешті! Ти робиш останній крок, і ось ти вже в омріяному місці. Там, де ти будеш в безпеці (намалюй, що та кого ти бачиш) Розповідаючи іншим, хто вже в безпечному місці, про свій шлях, ти будеш шкодувати, що перейшов міст? Чому? Як зміниться твоє життя після такого тернистого шляху? Що буде з твоєю країною Мрія? Коли ти повернешся назад, першим, що ти зробиш буде... (намалюй нову країну, до якої ти повернешся)